Посіяв хтось мальви під нашим вікном,
Червоні та чорні- реальність чи сон?
В них сльози та біль, любов та розлука,
В них сина життя, в них мамина мука.
Їх місяць леліяв, їх дощ поливав,
Їх зорі манили та й вітер гойдав,
Їх рідная ненька сльозами росила,
Вернути синочка, до Бога молила.
Життя не прожите- обірвана стежка,
В душі, Боже, біль- на грудях мережка,
Що мати ночами, колишучи сина,
Йому гафтувала- прикрила могила.
Ой любий синочку!- Обпалені крила,
У мальвах цвіте юнача могила,
У мальвах синочку- і сльози, і біль,
Та вічна розлука посіяла сіль.
Гірку та болючу- роз'ятрена рана:
У мальвах цвіте любов'ю Осанна.
О любий синочку- на грудях мережка,
До Бога- у рай, лягла твоя стежка.
.і нікуди від нього не дітися...ГАРНО зримовано! 
