Та жінка, що сиділа поруч,
Учора на концерт прийшла одна.
Ні друзів не знайшлось, ні по́друг,
Щоб у компанії була вона.
Вже сталось так, що у своєму віці,
Не молода, але і не стара,
Як та берізка, що поодаль лісу
На сонці й на вітрах завжди одна.
Спокійна, стримана і без емоцій,
Бо звикла все тримати в глибині,
Лиш інколи плескала у долоні
Так скупо посміхаючись без слів.
Усі свої печалі і тривоги
Під гарну заховала вона шаль,
Напевно, не прості були дороги,
Але нічого їй уже не жаль.
Знайшовши у житті свої баланси,
В такій шляхетно дивній самоті
Без комплексів, чоло своє піднявши,
З концерту пані йде у всій красі…
18.11.17
ДЯКУЮ, Надійко! Рада знайомству. У Вас є споріднені з моїми вірші. Буду до Вас заглядати 
В принципі нічого страшного, головне - здоров"я. Дякую за візит. 
