Обробка твору В. Забіли
«Повіяли вітри буйні»
Повіяли вітри буйні та над синім морем;
Забилося серце моє перед лютим горем.
Повіяли вітри буйні з холодного краю;
Розлучили з дівчиною, котру я кохаю.
Приспів
Не раз плакала зі мною, не раз і сміялась.
Казала, що тільки в світі мною і втішалась.
Тепер бачитись ніколи я не хочу з нею.
Не люблю я людей в світі з такою душею.
Приспів
Що божаться не по правді та душу ламають;
Знаю я, що такі люди добрі не бувають.
Ой, повійте, вітри буйні! Застогни, діброва.
Про таких людей по світу йде недобре слово!
Приспів
Любив, кохав я дівчину і вона клялася,
Що кохає мене дуже, далі й продалася.
Бо ж на гроші проміняла. Серцю було тяжко.
Я кохав її по правді. Забуть буде важко.
29.10.2012
