Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754395http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748342
Кому у світі рівна
приморськая царівна,
що з мавками гуляла
на берегах Дунаю?
У синьому шарафані,
вінку із цукерками,
в чорненьких чобітках
і гарних намистах.
“Ходімо, мавки-діти,
сьогодні нам зустріти
русалоньок-дівчат,
пограємось у хвилях.
Вони у морі вас навчать
швидко плавати, стрибать,
як пірнати у хвилях,
ховатися у піні.”
Малі збирались мавки
і на гілках гойдались,
на мавках – жовті шати,
щоб у лісі ховатись.
Осінь уже в лісочку
їм вишила сорочки
і жовтенькі жупани,
і яскраві ґердани.
Тепер мавки-дівчата
зібралися на березі гуляти
з приморською царівною
іншим царівнам рівною.
По плавнях ті ішли,
на човниках пливли
до берегів Дунаю,
який у море впадає.
На камінь вона стала
із кишеньки виймала,
у мушлю враз дмухнула,
сигнал отой почули.
Русалки вдалині стрибали
у хвилечках пірнали:
“Привіт, подруги, гарний день,
для знань та ігор є багато тем.”
Що із собою мавки принесли?
За грибами й ягодами пиріжки,
дари в них лісу і садів,
присіли за складений стіл.
Цього їм майстер зробив,
він мавкам речі приносив,
а мавки дерево сухе шукали
і гарні речі діставали.
Поки майстер десь працює,
то вони дружно всі ласують,
тепер для відпочинку час,
пливе русалонька-поштар…
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758926
29.10.2017.
Фотографія: Анна Сенік (Ladna Kobieta)
