Золота осінь розплітає довгу косу
опадає пожовкле листя золоте
в'януть ніжні квіти від морозу
і Листопад- в засніжену зиму веде.
Ще так далеко до весни ...
коли у саду зацвітуть квіти
треба іти крізь заметіль зими
щоб усміхнулось сонечко літа.
Забіліє навкруги зацвіте снігами...
мороз крижаним ледом окутає сад,
білий килим заскрипить під ногами-
зима, засіє Снігопад Снігопад Снігопад...
Все завмре, зомліє від холоду і морозу...
як ведмідь, буде спати у зимових снах-
із променем весни розпускають верболози...
і до віть, ясеня прилітає сизокрилий птах.
А ти, насолоджуйся кожною миттю життя...
не чекай, із захмарних брів весни і літа...
живи, кохай... люби, як лиють дощі і зима,
своїй коханій даруй прекрасні чудові квіти.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
