В садку вишневім утопає хата.
Під вікнами жоржини й мальви тут ростуть
І чорнобривці, любі квіти мами,
Скрізь на подвір'ї гарно так цвітуть.
Під дахом ластівки гніздечко звили.
Виводять ластівят, на зиму відлітають.
Та навесні, я скільки пам'ятаю,
Вони сюди, до свого дому повертають.
Старенькі яблуня і груша тут ростуть,
Подвір'я лози виноградні увивають
А на порозі молоді ще тато й мама
Мене з далекої дороги так чекають!
І мамин борщ, і пиріжки духм'яні...
Обійми... і душевна теплота,
Розмови довгі, батьки хотіли знати,
Ну, як я там живу, де вічна мерзлота.
Як ластівки в своє гніздо вертались,
Отак і я, колись було,
З країв далеких у відпустку поверталась
До рідного порогу, під батьківське крило.
Нема давно вже мами... і старенький тато...
Ті спогади для мене- найкращі у житті.
Коли на тім порозі тато й мама
Мене чекали... такі щасливі і такі ще молоді.
Грудень 2017 рік.
