Ти віриш в казку?
- Так.
- Бо у ній живу,
Прокинусь в сонці,
Тихо підійду,
до хлопчика
маленького свого,
І вкрию ніжно теплим
покривалом.
Моє солодке щастя
виростає,
Ласкаво маму
обіймає,
Промовить крізь
роки :
- Кохаю я.
І піде у доросле,
радісне життя.
Уже без мене…
І спливе сльоза.
Згадається…
Колись пісні співала,
І цілувала й ніжно
обіймала…
Щасливим будь, моє “мале”
дитя,
І знай – з тобою завжди
твоя мама.
