Поміж планет, по зоряних стежках,
долаючи невпевненість та втому,
шукаючи шматочок свого дому,
Маленький Принц (не той, що у книжках)
блукав. Горіли зоряні вогні,
освітлюючи тисячі доріжок,
таких складних, для цих маленьких ніжок,
заплутаних таких. Як уві сні,
ідучи навмання шукав він ту,
яка вела до милої, до друга.
Бо нарізно - така на серці туга...
Хоча й разом так складно. Самоту
не подолала жодна із квіток.
Чужих планет не зачепили барви.
Їх голосів оглушливі литаври
лиш проганяли геть. Маленький крок
залишилось зробити до мети,
до колючок її, до аромату,
уяви, на фантазію багату....
Такої, справді, більше не знайти.
І скільки б не дивився навкруги,
очима не побачиш головного.
Лиш серце добре бачить. А для того -
розтоплюйте в серцях своїх сніги!!