Ой досвітня зіронько-лучино,
Ти мені ще трохи посвіти,
Білий ранок синіми очима
Дивиться в палаци і в хати.
І мою оселю невелику
Крилами легкими освітив,
В оці птаха притаївся виклик -
Незбагненний вічності мотив.
Тануть, мов хмарини, сновидіння,
Ум ясніє, серце ожива,
В золотому неба відгомінні
Догоряє зірка світова.
Йде молитва - радісна, ранкова,
В ній усе - надія і любов.
Блідне місяця стара підкова,
Править день, як юний богослов.
У дорогу, кажуть, - на світанні,
Бо людина - божий мандрівник,
І життя, якщо кого не стане,
Не згоряє, як малий сірник.
Дивосвіт - він людський і нічийний,
Сонячні наведено мости.
Ангел дня ворота в сад відчинить -
До своєї суті треба йти.
