А я з тобою нині, моя земле,
Слова, живі любов"ю, з серця йдуть...
Душа болить і мало не примерзне
За ту тернисто вистелену путь.
І ти на ній - розхристана і боса
Стоїш на вітрі стоголосих зим...
В чім твоя пісня винна безголоса,
Поезія німих крилатих рим?
Кому не до вподоби пісня - слово.
Кому не до вподоби мій народ?
За те, що він не раб чужої мови,
Що юний українець - патріот?
Що він вже не повернеться в минуле,
Бо "випили" по вінця, над усіх...
Століття злиднів в мороці минули
Машини вашої - надлюдський гріх
Кому не до вподоби українець,
Що йде з любов"ю- миром по землі?
Не гвалтівник-загарбник... не ординець.
Його заслуги в світі немалі
І я з тобою нині, рідний краю,
У рік Новий, у перший його день,
Тобі я миру, земленько, бажаю
І щастя для усіх твоїх дітей!
Нехай Вселенна той куточок раю
Поверне нам без вибухів війни.
Я в рік Новий - найперше, що бажаю,
Щоби жили і дочки і сини!
