Я зупиню сніги, що стежки замітають до тебе,
я накажу вітрам. щоб не зичили сили в зими.
Розжену чорні хмари. що зібралися в синьому небі,
щоб злетіти до тебе. лебединним коханням крильми.
Хай розтопить воно, кришталеві, засніжені далі,
я губами своїми спиваю сніжинок красу. . .
Мить... Накриє весь світ, павутина мережив вуалі
і погасне вогонь, що на крилах до тебе несу.
Вже не пахнули квіти, їх скували холодні морози,
цей останній букет, що торкався твоєї руки.
На обличчі моєму, зима заморозила сльози...
Відлітають у небо, погаслого щастя зірки...
автор Лариса Мандзюк. 01. 01. 2018.
