Блаженно пахне яблунь цвіт розкішний,
І мліє небо вдалечі ніжно-вишневе…
Ми помиляємось в своїх думках про інших,
Але частіше у своїх думках про себе!
Трапляється, що за буттям щасливим
Приховується смуток безпросвітний,
А хто учора був тобі жахливим,
Сьогодні став тобі неначе рідний!
І образ нам байдужої людини,
Яку людська погудка заплямила,
Приховує незвідані глибини
Прекрасної душі, що Богу мила.
Всі прагнуть собі квітів найгарніших,
І всі відштовхують негарне і дешеве,
Ми помиляємось в своїх думках про інших,
Але частіше у своїх думках про себе!
