Дай мені трохи свободи побути собою –
Тиснява шкодить, коли проростаю в тобі.
Кожен куточок, близький та далекий, освою –
Гроти сховає цілунків солодкий прибій.
З дна океану зберу найкоштовніші перли –
Вимощу берег піщаний яскравістю мрій.
Прісною бути не зможу – це спадок Венери:
Нервам оголеним дотик – палаючий біль.
Ніжно вбивають любові нещасної хвилі.
Спрагу форсують ковтками морської води.
Згубну солоність ти, любий, спинити у силі:
Просто довірся, дай трішки свободи й впусти.
Дякую за продовження та розвиток думки даного твору автору Батьківна!
Важко підібрати слова, аби описати відчуття, що виникли, та вони -
надзвичайні! Вірші - частини однієї картини, які повинні бути разом.
…нові життя сторінки.
Хочеться бути собою і дихати вільно...
Тиснява помислів стійко принижує дух,
Берег обмежень стіною зростає стабільно,
З-за барикади ледь чується серденька стук.
Дай мені, рідна, хоча б крапелинку свободи,
Шлях відпусти і я знову до тебе прийду,
Не захищай мого світу від неньки-природи,
Я ж розтоплю твої сумніви, наче смолу.
Воля на волі обмежена тільки вітрами,
Музика долі лунає крізь наші думки...
Гояться швидше на відстані рани і шрами
І відкриваються нові життя сторінки.