Я відпустила і радію знову
дрібницям , людям й навіть ворогам,
почну, напевне, вчити іншу мову,
відкриюсь невідомим берегам...
Буду писати ві́́рші біля моря,
ділитись з ним глибинами душі,
дивитися закохано на зорі.
Я знатиму , ми з морем - не чужі..
Я прокидатимусь від дотиків проміння,
і танцюватиму із келихом вина,
розправлю крила , прошепочу : " Вільна..."
і полечу до моря, навісна.
Не мріятиму про пусте, про лишнє,
не думатиму про життя, про світ,
не повертатимусь думками у колишнє,
я рідкісний, коштовний самоцвіт.
Я відпустила, стерла і звільнилась,
пишу́ вірші́ під колискову хвиль,
я віджурилась, світові відкрилась,
і посміхатимусь, доклавши всіх зусиль!
