Олешківські піски. Брама-мухурта. Тиша.
Ще півтори години до світанку. Ніч.
Духовна практика — це є найголовніша,
Найважливіша у житті людини річ.
Щоночі будить Бог мене, щоб я молився,
Лишивши свій намет, відправившись в піски,
Про те, щоб мій обов'язок мені відкрився,
Про те, щоб мав я чисті серце і мізки,
Про вічні з Ним мої взаємини чудові,
Про тих, за кого я відповідаю, і
Про те, щоб я ішов дорогою любові,
І щоб ніколи я не зраджував її.
В небесній вишині яскраво світить місяць.
І кидає бархан велику, довгу тінь.
Для молитов моїх піски — найкраще місце.
Вночі молитись тут — вінець моїх хотінь.
З юнацтва мріяв я про молитви в пустелі,
Та досі у житті пустелей не стрічав.
Молився в храмах я, в печерах і на скелях.
І ось мені Господь пустелю справжню дав.
Виконує Він всі бажання, примхи навіть,
Якщо немає геть корисливості в них.
Нехай Він повсякчас в моєму серці править,
Нехай Він повсякчас живе в думках моїх.
31.03.2016
Олешківські піски
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html