9. На медунку вона схожа –
Дзвоники такі ж дрібненькі,
Лікувальна сила гожа,
Тільки в неї цвіт жовтенький.
П’єш відвар із неї – в тіло,
Сила йде без стуку в гості,
Зір покращиться і шкіра
І міцніші стануть кості.
Що ж це за весняний цвіт?
Зветься, діти, ….
(Первоцвіт)
10. П’ять пелюсток темно-синіх:
З різних двох сторін – по дві
І одна посередині,
Трохи ширша від рідні.
Листя, мов серця маленькі.
Стрінеш – зупини свій біг.
Є блакитні і жовтенькі.
У ліску побачиш їх.
В основному ж, Олю, Славку,
Фіалкові. Звуть …
(Фіалки)
11. Ліс кохає ця рослина.
Не росте поміж вельмож.
Корінь в неї – цибулина.
Сонце любить, тінь також.
Листя довге і вузьке
Цвіт дрібний , небесний.
Де болото є грузьке,
І де суш, навесні
Виростає, тішить зір.
Шість пелюсток в ній, повір.
А не віриш – в ліс прийди,
Порахуй, але не рви.
Квітка допомоги жде.
У Червоній книзі вже.
Цвіт – як зірочка плоска.
Звуть рослину … (Проліска)
12. Він отоді іде у ріст,
Коли танцює вітер твіст,
Коли тепло везе в візку
Весна. Не в лузі, не в ліску
Його голівку білу вздриш,
Не там, де вилізе спориш –
На клумбі він росте пухкій
Пелюстки довгі та вузькі.
Красивий, ставний, мов артист.
А називається …
(Нарцис)
13. Корінь – бульбочка у неї.
Може жити на алеї,
В парку, в сквері – посади.
За корінням в ліс сходи.
Там живеться квітці вільно.
Цвіт стеблом лягає щільно –
Білий, жовтий, червоненький,
Фіолетовий – дрібненький.
Фраза є з цим цвітом теж –
Його топчеш – то живеш.
Є отруйною. Вважай.
В їжу зело не вживай –
Бульбу, листя, цвіт. Гаразд?
А зовуть цю квітку …
(Ряст)
14. Навесні вона цвіте.
Лист – із кореня іде –
Довгий і п’ятироздільний.
У степах північних вільно
Їй, у лузі, де лісок.
Цвіт – п’ять білих пелюсток.
Парком квітне та лісочком,
Гарним щільним килимком.
Не топчи із нею зону.
Квітку звати …
(Анемона)
15. В Нідерландах їх багато.
Жіночкам дарують в свято.
Квітка є на шапку схожа.
Потішає перехожих.
Є червона, жовта, біла,
Наче буз, як колір тіла.
Є зелена. Чорна є!
Всяк ці квіти впізнає.
Зайцю, білці – поживні́,
А коню, котові – ні –
Можуть ними отруїтись.
Біля них не кидай квіти.
Що ще? Лист – мечоподібний.
Брав її колись не бідний
У купців, садив в дворі,
Щоб цвіли у тій порі,
Що іде після зими,
Веселить сади й доми.
Нині кожен купить пан
Квітку цю, що звуть …
(Тюльпан)
ID:
776851
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 13.02.2018 22:55:49
© дата внесення змiн: 14.02.2018 18:23:08
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
