Багряніють уже осінні дерева,
Пожовтілий лист на землю паде.
В дорогу проводжає лебідь лебідку,
На озері сам він зимувати буде.
На березі ще червоніє калина,
Як його доля- ягоди в неї гіркі.
Лиха куля в крило його поранила,
Тепер змушений зимувати в самоті...
Лети, моя вірна, кохана лебідко,
Щасливо через океан шлях долай.
Зимувати я один тут залишусь,
За мене , прошу,ти не переживай.
Лебеденят наших візьми з собою.
В дорозі невідомій їх бережи.
І в тому далекому теплому краю,
Гарну пару собі знайти їм підкажи.
А я вас буду довгу зиму чекати,
Не здолають мене морози, вітри.
Любов твоя буде мене зігрівати.
І не сумуй! Я, дочекаюсь весни!