Заржавіли в годиннику стрілки,
Проте час не спинився від того,
Сила пам’яті – міць павутинки,
У минуле примарна дорога.
Там розставлено все на полички,
Відсортоване, здане в архіви,
Догорілому полум’ю свічки,
Не страшні уже вітру пориви.
Час стирає німі силуети,
Чи по прихоті віяння моди,
Дістає нафталінні сюжети
Із дідівських потрухлих комодів.
Посивілий від пилу годинник,
На стіні у покинутім домі,
Сила пам’яті – міць павутинки,
Ледь блищить в часовому надломі.
