Ми літаєм, здається мені,
В світ, де людям так звично літати,
Де, напевне, нема бур`янів,
І лиш квітам привільно зростати
На землі, у душі, з-під пера…
Хижаків там, звичайно, нема,
І вітаються всі з усіма,
А вітаючись, зичать добра.
Там кордонів не знають і зброї
І ніколи не чули про сіті,
Там, в далекому нашому світі,
Все-все рідне і схоже з тобою :
Чистотою твоєю, красою.
Там є небо, є ліс, є ріка,
Що до моря в задумі тече.
Там і осінь є, тільки така,
Що не смутком, а щастям пече.
Там чаюють нічні поїзди,
Там будуються довгі мости,
Незрадливі пурхають листи,
Добре знати дорогу туди !
Там гітару шанують, мабуть,
І книжки в особливій пошані.
Там – кохання… Яке там кохання !
Знати можна, не можна збагнуть…
Там літають…
© Оксана Осовська
ID:
778949
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.02.2018 14:16:45
© дата внесення змiн: 25.02.2018 14:25:11
автор: Оксана Осовська
Вкажіть причину вашої скарги
|
