Ти винятковий чоловік, ти – скеля,
За нею тепло, затишно і тихо.
Без тебе світ – це спалена пустеля,
Де й за піщинкою сховалось лихо.
Ти – капітан: штурвал під пильним оком,
Сімейний корабель уникне хвиль,
І буря не нахлине ненароком -
Передбачаєш за десятки миль.
Відповідальність – внутрішня потреба,
Порожніх обіцянок не даєш.
А слово дав – то й зіроньку із неба
Дістанеш, найміцніший мур проб’єш.
Ти – справжній. Жартом мудро розбавляєш
Проблеми, щоб не меркло все навкруг.
Дровець в едем сімейний підкладаєш
Ти – чоловік, мужчина, батько, друг.
