Зима, твоя остання спроба
Мене забрати, в вирій твій.
Та вже набридла зимня втома.
Та, надвечірня, тиха втома,
Зірок космічних буревій.
Вони мовчать, блищать, мов свічки
Серед темряв. Чумацький шлях
Нам путь проклав, небесно вічний,
Шумить, як відголос криничний
Або мовчить, як вічний прах*.
То дощ, то сніг, то все одразу
Товчуть обличчя, мов би голки
То краплі, льодУ легкі сколки,
Та розтікаються водою
Зима, розходимось з тобою.
