Не поле перейти – життя прожити,
І в цьому істина, здається, не проста,
Та й на майбутнє не варта ворожити,
Коли утомлена спіткнулася душа.
Минають дні, минають також ночі,
І в цьому оберті проходить сенс життя.
Коли буденність твою душу точить,
То ж зупинись, дай волю почуттям.
Свій погляд кинь у небеса блакитні,
Чого тримаєшся, спокійно відпусти.
Життєві роздуми тобою непохитні,
Без страху на узбіччі залиши.
Перепочинь, душі дай просто спокій,
Нехай вгамується стривожена душа,
Відкинь усі надумані тривоги,
І знову вирушай у майбуття.
Лю…
03.04.2018
Моєму читачу з Чернівців.
