У парку є два маленькі озера. У кожному - матері-качки із каченятами. Каченята вже достатньо великі, плавають зграйкою ближче до матері, але часом відпливають трохи далі. У меншому озері діловито сновигає у воді яскравий качур біля квіток жовтого латаття.
Більше озерце відгороджує себе від дороги очеретом, що хилиться під сильним вітром. Біля іншого берега видно пісок на дні. Сюди не доходять хвилі, які спричиняє вітер. Вітер хитає гілки старих верб, але товсті стовбури залишаються непорушними. Біля берега знаходиться своєрідний “острівець,” який складається із щільно згуртованого листя латаття, а поміж листками під яскравим сонцем цвітуть чотирнадцять великих квіток. Вони білі, але жовта серединка додає відтінку пелюсткам. Над ними літають великі бабки. При сильному пориві вітру половинки великих гладких листків задираються угору неначе фартушки, але стебло міцно тримає їх у воді.
Біля берега жваво плаває велике каченя. Щось шукає у воді, обпливає навколо “острівця” із латаття. Дивує те, що каченя самотнє і ніде не видно качки. Хоч потрібно було просто зачекати на лавці під вербами, у оточенні зграйки голубів і голубиних пар, де голуб гордо виставляє розпушену грудку і походжає вслід за голубкою.
Тим часом каченя, поплававши досхочу, видерлось по тонкій качиній стежці на цементні укріплення берега і почало під сонцем грітися, видаючи жалісливі звуки. І тут на плесо випливла качка із іншими каченятами. Вона з’явилася наче нізвідки, бо у вузькій смузі очерету, здавалось, не було де заховатись. Качка почула голос загубленого каченяти і поспішила до нього. Воно теж зраділо зустрічі і швидко посунулось вниз до води по вузькій, протоптаній качиними лапками, стежці. Каченя дісталося води, але до матері наближатися не посміло, а утікало від неї, намотуючи кола, і швидко чеберяло лапками у воді. Сердита мама-качка наздоганяла каченя, наче хотіла покарати, а воно швидко утікало від неї, не бажаючи отримати на горіхи за самостійне швендяння невідомо де. Качка стомилася ганятися за каченям і робити хвилі, а може вже пересердилась і почала плавати повільніше. Уникнувши прочуханки, каченя знову видерлось на сонячний берег, хвилину посушилось і почалапало далі – шукати пригоди на свій пухнастий хвостик.
Качка десь зникла, вітер стих, спокійне плесо віддзеркалювало верби на іншому боці озера і очерет. По березі тупцювали голуби, ходили пити воду до озера і далі собі щось шукали у траві. Каченята плавали зграйкою біля латаття і берега, іноді ганялися за метеликами і видавали жалісливі звуки. Вони вибратись на берег, але пробули там зовсім недовго і знову беззвучно шубовснули у воду.
"Плюсь!" - качка прилетіла несподівано і шумно сіла на воду біля каченят. Вода пригальмувала посадку і зробила більш м’якою. Каченята враз заспокоїлись і тільки одне видавало жалісливі звуки біля іншого краю озера. Але ось і воно підпливло до качки, що плавно курсувала біля берега і почало жваво пірнати. Каченята плавали біля очерету, іноді тріпотіли крильцями. Вибиралися на хвилину погрітися на сонячний берег, але майже відразу поверталися у воду. Латаття біліло серед гладкого листя та іноді хиталося під вітром, що час від часу сильнішав.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795258
6.06.2018.
Світлини автора.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2190688577637871&set=pcb.2190692020970860&type=3&theater