Івану Драчу, поетові і другові –
на ниві Христа – присвячую
з любов’ю
1
Все взялось як із нічого:
Сидить бондар, теше клепки,
А сам більше з Богом.
З того ж і живе в далекість...
А так просто! Бондарівна
В себе вдома – мов царівна;
Надихалась від усього!
Бондар – просто з Бога.
Із простого – й чиста легкість!
Для прямого – вся далекість:
Як з’являлась свята змога,
Бондар бравсь за клепку...
Бондарівна як царівна! –
Його дочка!! Нема рівних...
Зубки білі тьмянять сонце,
Рівно тешуть, тешуть сонце,
Світ – і дух – і сон цей...
...Прибігали невідомі.
Протягнули дивні ЛЕПи.
В бондаря – усі-всі вдома;
Сам же бравсь за клепку!..
А цар вибрав – щоб заслати,
Бондарівну ублагати...
Не скріпляються палати!
Старий чув, що є... нелєпо,
Що... немає...
клепки.
Приміряли ефемерну,
Підшукали полімерну.
Втомилися задкувати...
Говорили – просто й крепко.
І прийшлось доповідати:
От, немає клепки.
Бондарівна – мов царівна,
А люд...
люд – що хоче клепле!
Бондар живе в свою віру –
Теше, теше клепки...
2
Та так в віру!
й так дотепно!! –
Що якраз
лиш ту що треба
клепку!!!
Пилка, вгризши
тверде, заспівала,
Бондариху – як вщипнув
хто ззаду!–
Скрикнула, немов у кадуб!..
Бондарівна – вище з того стала...
Блиском в серці Сила
божа встала, –
В руках Сили радість заспівала...
Людські сили – ротом
в бондарівну...
А вкуси!
а полюби...
як тут царівна!
Бог наш –
тесля...
щось Бог теше, теше, теше:
Старший теше – младим легше.
Ох і крепко! –
Блисни! в руках Бога –
як співає клепка...
6.04.2008
