Очікування.. Напевно, це одне з тих відчуттів, що перебувають у списку ненависних емоцій кожного з нас. Мало хто чесно зізнається, що є палким прихильником чекання. Можна припустити, що віднайдеться пара таких відчайдухів, однак для них це буде свого роду спотворене відчуття адреналіну, аніж обтяжлива ноша. Щоденно ми живемо в очікуванні чогось. Чашки запашної, п'янкої та шаленої кави. Хороших звістку від будь-кого, аби знову не слухати по телевізору, як все навколо погано та важко. Листа з освідченням у коханні (можливо ще є такі «динозаври»»,які пишуть паперові листи, ховаючи їх у шафках, подолані страхом відмови).
Вона боялася того повідомлення, яке мало з'явитися за кілька хвилин. Нестерпне почуття очікування. Навколо вирувало життя, хтось із сусідів активно обговорював останні політичні новини, стрибаючи на висоті звучання свого голосу, так ніби виступав на сцені, а не дискутував зі знайомим по телефону. Незмінне почуття власної правоти як завжди не поступалися місцем здоровому глузду. Так хочеться закрити вуха руками, аби не чути цього безладу навколо, поринути у вакуум емоцій та власного існування. Простір шаблоної квартири багатоповерхівки здавався їй лабіринтом, який віддаляє все далі й далі від реальності.
«Ваше таксі прибуде за десять хвилин». Слова застигли на екрані телефону, відміряючи термін її душевної рівноваги. Десять хвилин на щастя. Десять хвилин на радість. Десять хвилин, аби закарбувати у пам’яті кожну рису його обличчя. Десять хвилин, щоб зрозуміти, яким буде життя далі без нього. Дивно, але чайки покинули це місто. Можливо їх лякає наближення зими? Чи то самовпевнена експансія чорних зграй витісняє їх на околиці міста, туди, де немає вільного простору для крил, де жевріють руїни заводів і гаражів. Знайомий парк, огорнутий першими морозними ранками прокидався, очікуючи на появу знайомих постатей.
«Чому так важко прийняти той факт, що він їде? Життя триває, парк чекає моїх прогулянок з какао у паперовому стаканчику, знову зустріну того дивного дідуся, який мандрує стежками між дерев, тихенько наспівуючи якусь мелодію. Життя триває...Але вже без нього... У мене є десять хвилин для щастя».
«Ваше таксі очікує біля під'їзду». Ось і все.. Час поставити крапку й розпочинати новий рукопис , в якому головним персонажем буде Очікування.
«Я не плачу!Це тобі здалося, напевно довго дивилася на сонце за вікном. Поквапся... Таксі вже чекає.... А зі мною все буде добре... Я ж лишаюся не сама... Поруч буде Очікування.....»
Маринко привіт! Просто неймовірно, захопливо, як завжди!!! Нажаль такі уже настали часи очікувати ми не хочемо і не вміємо....треба виправлятися Добра й тепла у ці холодні дні УСПІХІВ
філософ відповів на коментар Льорд, 01.12.2018 - 16:45
Привіт,Володю!!Так приємно тебе бачити тут!!Дякую,що залишив відгук😊😊😊Такі зараз часи,коли родини мають чекати,аби знову бути разом😭Дякую за побажання!!Взаємні побажання й тобі😊😊😊
Добра й тепла у ці холодні дні 
УСПІХІВ 
