Поема-стиснена форма
"хмаро! торкнись мого крила! —
Бо світ від себе схований."
1
Ввійшло в обличчя скрилення
в серці великі крила
я б полетів до милих
я б полетів
до милих!
так і злетів би — над гаєм
не відпускають з краю
їх аромат
я — вдихаю
в серці весна безрая!
більше є Всеблагая
може Її вблагаю
радість любов’ю вмилась
пахнуть до серця крила!
Чистіше сліз відпускаю
слово
слово —
любов впізнає
бо як Бог дав крила
слово у світ влітає!
2
Так я зажив жаги!
Жаги!!
Віщуйте, хто є без ноги
що там дороги й вороги
як ви побачите —
як витіка
із джерела спасенного ріка!
Але така?!
Але я взнав; така!!
Але душі не можуть вбити.
Тут зажинають ці тіла,
не жити б.
Але душі й душі —
не можуть вбити!
Ви! самовільні зрощені бандити!!
Але несе
тіла й тіла
брудна ріка
хто може бачити
як витіка
і витіка
із Джерела спасенного ріка!!
Але як взнав — така.
Так я зазнав жаги!
Більше від світу —
жги!!
Що тут дороги й вороги...
Чи вас би хтось
понаврікав?
Але ріка!
Але живих блаженств — Ріка!!
В кутках
в кутках! —
святих розділенці
ви мимохідь — розділені
а що блищить блаженств Ріка —
не бачите
й від сонця — ви закриті
в тайничках!!
Й Христу — орава
отака!
3
Чистіше сліз відпускаю
слово
слово —
любов впізнає...
бо як Бог комусь схоче крила
на них світ весь —
злітає!..
29.04.2017