УСІМ ХЛОПЦЯХ ,ЯКІ ЗАГИНУЛИ НА ВІЙНІ
ЧОМУ ТАК РАНО ЗГАСЛО СОНЦЕ ДЛЯ ТЕБЕ
О, синочку ,куди злетів по зоряній стежині?
крізь тумани ,заплакане небо в далеку путь...
ой чому, так рано згасло сонце тобі дитино?
і ти склав, свої крила положив руки на грудь.
Для тебе ,квітує весна в житах буяє літо
а ти поспішаєш, за обрій в зоряні світи,
о молодий козаче ти подався тихим вітром...
залишаєш ,мати Україну зранений ти.
О Легеню-соколику,поглянь на цей білий світ?
як розцвіли білосніжно сади біля хати
а ти закрив очі зібрався у вічний політ...
і над тобою, надривається у сльозі мати.
Мій Синьоокий місяцю калиновий цвіте !
За тобою,затужили верби стрункі тополі,
і ронять солону сльозу ніжні трояди квіти
і їхня краса ,в'яне від душевного болю.
Мати зарано посивіла зчорніла, як земля
побивається над труною цілує спалене тіло
торкається руками де криваві рани у дитя
плаче ,ридає, голосить падає з ніг безсила.
Скажи ,чому зозуля накувала так мало літ?
чому не захистила Ангелом де ходив ти?
скажи ,моя кровинко з яких виглядати доріг?
коли закінчиться війна, щоб не гинули сини.
Зупиніть війну! -кровопролиття дочок і синів
хай з серця матері не ростуть мальви червоні,
ураганні гради з коріння ,не рвуть кленів ясенів...
не ламає калину, не клює чорний ворон у полі.
Синочки України нехай буде вам пухом земля!,
у шані низький поклін віддає червона калина. ,
На могилі горить бентежно запалена свіча
і сирота мати чекає додому свого сина.
М ЧАЙКІВЧАНКА