Макаронічний вірш (лат.роеsіа maccheronica, від maccheroni — макарони) — віршовий твір комічного ґатунку, перенасичений чужомовними словами (варваризмами), вжитими за нормативами рідної мови автора, а також словесними покручами (“язичіє”, “суржик” тощо). Започаткований в Італії (XV ст.) з пародіювання латині. Комізм М.п. грунтується на навмисному поєднанні непоєднуваних лексичних форм — різномовних слів і фраз у цілісному тексті.
М.п. виникла ще в античності. Спочатку це були латинські вірші з інкрустацією чужих переважно грецьких слів. М.п. відома з IV ст. до н.е. (поет Авзоній). Фрівольні вірші, де чергувалися німецькі і латинські рядки з уявно евфімістичною метою, зустрічаються в поезії вагантів (ХІ-ХІІ ст.):
Я скромной девушкой была
Virgo dum floberam
нежна, приветлива, мила,
Omnibus ptacebam.
Досить часто М.п. використовують як складову частину певної жанрової форми (поеми, балади) в якійсь сюжетно-композиційній ситуації.
Напр., І.Котляревський у поемі «Енеїда» використовує макаронічний вірш у епізоді прибуття троянців до царя Латина:
Енеус ностер ма гнус панус
І славний Троянорум князь,
Шмигляв по морю, лк ииганус,
Ад те, о рекс! Прислав нунк нас…
Рогамус. ломіне Латине,
Нехай наш калуг не загине
Пермітте жить в землі своей.
Хоть за пекунії, хоть гратіс,
Ми дякувати будем сатіс
Бенефінениії твоєй.
М.п. має і фольклорне побутування: це
своєрідне пародіювання народних пісень. Наведемо
показові два словацкі та один український приклади:
— C ur amare ploras, m e m ile serdeвko?
Cur, quia, quare. m oja laslovicko?
— D icerum cur, quare; Bojim .se velice,
quod me derelinques, ze nine zanechale
P o ved mi, ma m ila,
Wer hat kemacht,
źe j a nenwźem spat
die kantze nachlr
Ix бін тебе чекала,
Варум ти не прийшов?
Чи фатер не пускали.
Чи вассер з неба йшов?.
До цього прийому зверталися і поети, перемежовуючи, скажімо, українську та польську чи російську лексику в досить комічний спосіб.
С.Руданський, “Набожний ксьондз”:
В’їхав біскуп у село,
Мазура здибає:
«A czy w domu teraz ksiądz?» –
Ласкаво питає.
– Ні, не вдома, – каже той, –
Пішов на хрестини.
Ксьондз-сусіда якось мав
Недавно родини…
«Ksiądz ma dzieci i ten chrzci?»
– А що ж тута й злого?
Той у сього охрестив,
Сей тепер у того!
