Планують терпко знов: на трьох розлив.
Хто б на землі так серце полюбив?
Кого б я на землі тут утвердив?
Душі великій –
лиш солодкий в Бога путь, свобода…
Великій пасіці – лиш Бог господар…
А ти відверто глянеш: йди-лети сюди!
І царська честь. І відкладеш мені
мої меди…
Й сховаєшся. І де це я літав-ходив?
Чого бджолі треба шукать
озерно-чистої води?
Чого припара в’є конюшці димні вуглі?
Чого принижений серпанок тут ходив?
На задніх лапках, маслом, золото розгріте!–
в вулик?
Скільки чого й для чого віділляти?
Скільки впустити–невпустить?
Скількох одвезти?
Які ходи, яких маркіз вентилювати?
І хто на грані – граней дальніх просвистить??
…Буває, мені вичислять ходи…
Але із Богом – що захоче бондар.
І дволітрові банки – хоч візьми та й приведи.
І рапс розсипавсь з Богом на погодах…
Веди, Боже!! Входять – виходять, тягнуть поли –
але із Богом – на лади!
Я в курсі: я таки свободен!
Великій пасіці – якщо
не в курсі хто –
лиш Бог господар…
А ти всміхнешся: солод тут,
лети сюди…
І царськи вговтаєш; і відкладеш
мені – мої меди…
Хто з єгиптян останній раз
до Тебе так ходив?
А солод! – ринви не поможуть сонцю втечам.
Хіба що булькать в землях краще колотнечам!
Солод! – та що Ти б’єш? –
на плечах
і поміж плечі…
Я ж все одно на нове місце долітав!!..
що знав хто – ще не знав,
читав хто – не читав…
Чого б хто янгола питав? –
П’ють творчість – як у всі кінці!
ти, янголе, і ризикуй,
доєднуй перельоти і дольоти…
П’янить любов, чекай: а хто тут
проти солоду? чи Бога проти?
Ти, янголе, коли ще чув таке? –
Сюди не можна, заборонено гірке…
Гірке – збирає! Бога ради:
хто хоче зцілюватись – нехай вип’є правди!..
Коли хто правду знав й згори
й зі споду?
Лети, кидай; люби Бога, люби!
душі ;– лише солодкий путь, свобода! –
Великій пасіці лиш Бог господар…
І Богу догоджу:
й премудро Ти: ось чуєш де?–
лети сюди…
Й всміхнешся, й прикладеш
мені до серця вічнії меди…
О Царське Серце, ясновидіння й свобода…
Дивлюсь на землю:
тертка, тертка й тертка…
І царств на трьох враховано розлив…
Кого б я на землі тут утвердив?..
26.07.2006
