За тонованим склом лімузина
Причаївсь олігарх. Ця скотина,
А точніше, ця вража личина
Чинить зло і страждає країна.
Олігарх - не людина й не птаха,
Рептилоїд, мабуть, чи комаха.
Як павук, він плете павутину,
Щоби знищити всю Україну,
Обікрасти, обдерти, як липку,
А прибуток сховати в калитку,
Не в суспільну, кудись у офшори,
В потайні іноземні комори.
Та якби ж то біди всій громаді,
Що п"явки-олігархи. При владі
Ще продажних чиновників купа.
Їм добробут країни - до дупи.
То - знавці, як народ обібрати,
Не накликавши гніву громади,
Ну, а щоб не потрапить за грати,
Утекти до Європи чи в Штати.
Та біда ще не вся. В Україні
Олігарх - майже в кожній людині.
Затаїлась в душі ця личина.
Потерпає від неї людина.
Жадність, скупість, продажність, брехливість,
Егоїзм, черствість, лінощі, хтивість,
Жаба давить, терзає підлота.
Не людина буває - сволота.
Від біди порятунку немає.
В голові олігарх не вгаває.
Я його не вгамую, одначе.
Тільки серце засмучене плаче.