Хочу бачити тебе скрізь,
В різних кімнатах одночасно.
Невчасно заходить до мене гість.
І це не ти. І не моє це щастя.
Вона вдягнула твій образ на плечі.
Твій голос проймає моє піднебіння.
Цей вечір запам’ятаю, але недоречно
Отримав хоч краплю спасіння.
Обра́зи на мене – твоє амплуа.
О́брази різні у мене в уяві.
У ямі я знову до ранку блукав.
У рамці стоять образи́, наче плями.
Ісусик маленький і мати його,
Навпроти – портрет: Мартін Лютер.
Ми люди, як любимо – плакав «Бумбокс»
Ми лютими любимо бути.
