Ніч настане, стихне міста гамір,
Хто втомився - відпочить пора.
В час такий отам між берегами
Ходять хвилі-селені Дніпра.
Чорну гладь шматують блискавиці
Ліхтарів далеких і вітрин.
В течії, хвилюючись, іскриться
Таємниця трепетних жарин.
Сонми їх німою чередою
Все пливуть і гаснуть в темноті.
І мости повисли над водою,
Щоб не стать нікому на путі.
Так і люди, як оті іскрини.
В трепеті надій і сподівань
Душі наші безнастанно линуть
До своїх омріяних світань...
Кожна з них - одвічна таєниця,
Хто й коли їх зможе розгадать?
Котиться по небу колісниця,
Загадково зорі мерехтять.
Стелить ніч свої солодкі вруна,
Та весняним хвилям не до сну.
На вербових струнах місяць юний
Грає серенаду про весну.
Він про тебе гратиме до рана,
Серце хвилюватиме моє.
Загадка очей твоїх, кохана,
Все мені спокою не дає.
дуже гарно!
