День - як день, як і всі - Господній,
Хоч і втомлений, не на жарт.
Це природньо, цілком природньо,
Що надвечір пішов азарт...
Зранку - парубок ясноокий,
Повен сили і метушні.
Проти ночі - стихають кроки,
Відлітаючи в далечінь.
Ближче ночі пісні пташині
Замовкають. Так само й я...
В невідому мені годину
Змовкне пісня в мені моя.
Тільки день повернеться знову,
Повен сили і метушні.
І пробудяться в час ранковий,
І злетять в височінь пісні!..
Це природньо, цілком природньо,
Як народження, так і смерть.
І людина, і день - Господня
Нескінченності круговерть...
Тому й маю в душі надію,
Що душа не помре в мені.
Хоч, напевне, що не зумію
Пригадати свої пісні.
Може пташкою заспіваю,
У якийсь із Господніх днів,
Зазирнувши до цього раю,
До пісенних його садів.
І зіллюся з його піснями,
Й оспіваю Господній день!
... О, життя моє! До нестями -
Кожним словом своїх пісень -
Я люблю тебе!
Я люблю тебе!
Я люблю в тобі -
Кожен день!
