(Із циклу „Лазурний берег“)
Удалину по крайці моря
відправлюсь я за неба край.
Відступлять туга, біль і горе,
бо Джарилгач – то справжній рай,
емоцій згусток від природи!
Тут спокій, хвилі і пісок,
лиш крики чайок в непогоду
й дельфінів ніжний голосок.
Багатий острів на озера,
цілющу грязь, тваринний світ.
Край Атлантиди і Гомера,
це відголос минулих літ…
Скарбниця дикої природи,
тут олень ще, кабан, муфлон –
тварини різної породи
мандрівника беруть в полон.
Душа відпочиває з тілом
і думи просяться в політ…
Хоч тепле літо й відлетіло,
та залишило в серці слід!
09.09.2018