- Тема нашого сьогоднішнього уроку «Мішані ліси», - повідомила учням четвертого класу на уроці природознавства вчителька Олена Володимирівна й одразу спитала:
- А що це таке, ліс?
- Пхе! Хто цього не знає? - здивувався Івась. – Ліс — це територія, де ростуть дерева, кущі, різні трав’янисті рослини і гриби.
- Хто може доповнити відповідь?
- Ліс – це місце, де живуть тварини – звірі, птахи, плазуни, комахи та мікроорганізми, - мовила Євгенія.
- Так. А яку користь приносить ліс людині?
Учні одне за одним підіймали руки вгору і висловлювали свої думки:
- Він дає кисень, а поглинає вуглекислий газ.
- З деревини роблять папір.
- Ліс випиває багато води, оберігає прилеглу місцевість від повені і водночас наповнює вологою повітря у посуху.
- Ліс наповнює села і міста, які знаходяться поруч з ним, прохолодою.
- Добре. Хтось ще щось може сказати?
Учні продовжували відповідати:
- Лісові смуги вздовж нив не дають вивітрюватися ґрунтам, запобігають їх руйнуванню.
- Ліс – це чудове місце для відпочинку, для прогулянок.
- У лісі можна знайти не тільки гриби, а й нарвати ожини, малини, чорниць, зібрати лікарські рослини.
- Там живуть зайці, дикі кабани, на яких полюють мисливці. Але я б ніколи не вбив тварину, - мовив Юліан.
- Я теж, - сказала вчителька. – Ви гарно розкрили тему «Ліс». А чи знаєте ви, який із лісів називають мішаним?
- Це ліс, у якому ростуть різні дерева – хвойні та листяні, - мовила Ліза.
- Правильно. Назвіть хвойні дерева.
- Ялина, ялиця, модрина, туя, сосна, - почали казати діти одне за одним.
- А чому їх називають хвойними?
- Бо у них є хвоїнки – голки, - мовив Гриць.
- Так. А які листяні дерева ростуть у лісі?
- Дуб, липа, клен, береза, вільха.
- А яблуня чи грушка росте?- спитала вчителька.
- Ні! – замотали всі головами.
- Так. Ці дерева ростуть в садах.
- Добре. А чи знаєте ви, які ліси переважають в нашій місцевості?
- Листяні, - мовила Настя.
- Правильно. Чому їх називають листяними?
- Бо на них листя виростає, - мовв Юрчик.
- А тепер скажіть, чи все гаразд у наш час із лісами?
- Не все! – закричали діти.
- Що ж не так? Тільки говоріть по одному.
Учні знову стали підіймати руки і відповідати:
- Ліси бездумно вирубують. Навіть для того, щоби робити папір, треба рубати дерева вибірково, а не скошувати всі підряд.
- Інколи ліси спалюють, бо за собою не гасять вогонь, який розвели або кидають не загашену цигарку в суху траву.
- А ще?
- Гриби в лісі виривають з коренем. Через це їх кількість зменшується. Треба зрізати ніжку гриба ножем, щоб не шкодити грибницю.
- Дехто топче мурашники або вбиває змій. Цього теж робити не можна.
- У ліс звозять сміття, або просто залишають пластикові та скляні пляшки, пакети, обгортки від цукерок та печива після того, як з’їдять взяті зі собою харчі.
- Ви багато знаєте, - сказала вчителька. – Дуже погано, що ліс, який дає нам так багато, отримує від нас не подяку, а руйнування. А зараз прочитайте самостійно в підручнику статтю «Мішані ліси» і скажіть, що там ще написано такого, про що ми з вами ще не говорили на уроці.
Діти прочитали і знайшли те, про що сказати забули. «Про роботу лісників ми не говорили, - мовила Оленка. - Вони виконують важливу роботу: охороняють ліси, зрізують засохлі дерева, насаджують нові».
- Чудово. Вдома ще раз прочитаєте статтю з підручника про ліс і напишете в робочих зошитах кілька речень про те, як слід поводитися з лісом.
- А скільки речень треба? – спитав Олег.
- Скільки вам захочеться, - відповіла Олена Володимирівна.
Через три дні, на уроці природознавства, діти прочитали те, що написали вдома. Аліна написала дванадцять речень, Андрій – десять, Назар – сім, Олеся – п’ять. Тільки Максим та Ростислав написали по одному. Всі діти в класі почали з них сміятися.
- Не треба цього робити, - мовила вчителька. - Я ж казала, щоб кожен написав стільки, скільки забажає. І все ж, скажіть, хлопці, - звернулася вчителька до Максима та Ростислава, - чому ви так мало написали?
- Бо ми …, - сказав Максим, - вчора обидва ходили до лісу.
- Самі?
- Ні. З нами був Ростика тато. Він ніс мішок. А ми кидали до нього пляшки й бляшанки, які траплялися нам на шляху. Найбільше їх лежало на вході до лісу. А ще ми посадили на полянці два дубки й калину. Витратили чимало часу на подорож.
Діти зі здивуванням подивилися на Максима й Ростислава й опустили голови додолу.
- Від лісу й України, хлопці, - мовила вчителька, - вам велике спасибі. А від мене кожному з вас по дванадцять балів. Ви зробили найбільше за всіх.
ID:
806956
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.09.2018 22:07:26
© дата внесення змiн: 25.08.2021 23:33:25
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
І мені... Я маже щотижня виношу з лісу по пакету пластикових та скляних пляшок від ханиг... 
