Десь там, де поблизу війна...
Там море, небо і втома,
Руйнуються мрії, течуть як вода,
І серце сумує за домом.
Самотність і відчай, сльози і біль,
І очі прогледіли небо...
Кохання? Та ні, він вже більше не мій...
Й без нього нічого не треба...
Спотворені душі і світ шкереберть.
З підозрою дивляться очі.
Награлись в героїв уже досхочу -
А хочеться спати щоночі.
А хочеться справжнє весілля, свята...
Дітей і будинок з садочком...
Тридцять минуло... Я не свята...
Та мрію про дочку з синочком.
Картаю себе за старі помилки,
За те, що горіла в роботі.
Віддавши стосунки триклятій війні,
Залишилась в старих чоботях.
