Давно було, було й минуло...
Тривога, біль і перший сніг...
Як ті лелеки, завернуло
Життя моє в тісний барліг.
Не вирватись. Спирає груди.
Вогонь у серці не горить.
Він не прийде, він не забуде...
Десь за межею іще зрить.
Ох, Боже, Боже, може рано
Я за своє життя взялась.
Може я буду партизаном
І нитка моя простяглась.
Сховаюсь. Тихо. Загадково,
Щоб навіть ворог не знайшов.
І щоб за обрій поступово
Страх в сиву далеч відійшов.
