Вже не йдуть поїзди.
Вже засипало листям дороги.
Крізь тумани сяють мости,
А до неба - одні пороги...
Листям знову вкриває місто ...
Перша памозь ... Мерзне земля...
А повітря таке вже чисте!
Та для кого? І звідкіля ?
У словах твоїх - туги осінні.
Всі сезони в тобі дощить.
Та для мене вони незамінні -
Задля них лише варто жить.
Я до тебе оту дорогу
Забуватиму цілий вік.
Твої очі несуть тривогу,
Найдорожчий мій чоловік...
