На землю ми прийшли не для розваг,
Часу так мало виділено Богом,
Такий короткий наш життєвий шлях,
Що й сонця мало, тільки за порогом,
Лиш у дитинстві - світло і тепло,
Лиш тут ми Люди й до Людей відверті,
Здавалось, хай назавжди б так було,
Такими б мали жити і померти.
Та не виходить, - правди мало в нас,
Ми грішимо, брехливими буваєм,
Для тіла живемо увесь свій час,
За душу бідну просто забуваєм…
Тож ми повинні хрест святий нести,
Який у спадок нам діставсь від Бога,
Страждати, каятись і далі з ним іти,
Щоб не скінчилася життя дорога.
