Це типу небесного сяйва
Це ніби в пітьму і раптово до світла
Прекрасно коли тебе десь чекають
І моляться тихо при свічах
Ще треба забути про біль
Навчити серце любити
Навчитися бути нарешті таким
Яким тебе бачив Творитель
Замкнула очі. Бачу.
Розсадник. Буяє.
Ромашки, сливи, піони
З-за сітки знайомі все очі
Легенько тріпочу рукою, сміюсь
І тікаю
Згадала. Ромашки забула, лежать без води
Я Вернусь
Я ще стільки разів вернусь..
Бо там ґанок, і ваза і квіти
Бо там роса по якій треба ходити
Бо там вірний друг, мене він чекає
Там і бджоли і медом пахне
Сливи, які цього року ну дууже рясно
Ягоди, буде компот
Від смородини знов чорний рот
І гори що манять-прийди
А на горах ракушки, собі у кишеню
Жменя і ще одна жменя
Вершину підкорено, можна присісти
Можна подумати про все, все на світі
Всюди зеелено, а потім так чорно
І рясно, рясно щось там росте
І небо, безкрає і чисте
І сонечко в щічки цілує мене
Цілує і притуляє й малесенькі знов залишає сліди
Далекі, далекі, блискучі дороги
Як мало про них я ще знала тоді
Нема метушні, тут завмер час
Я погляд спиню свій на жовтій хатинці
Якою ж маленькою ти є згори
Тут спокій і тиша яка назавжди
в мені поселились навіки
жовтаве курча по подвір’ю біжить
Хоче спіймати жука
Кіт на камінчику лапки погріє
І хвостиком часом виляє у бік
Велике прання, плоти всі закриті
Сьогодні на сонечку сохне на раз
Студня старенька, скрипить дуже тихо, хтось її скоро змастить
Я дивлюсь «на них» і бачу в них світло, що з часом просто разить
Я бачу в них космос й метеорити
Здавалось тоді, що це тепла ніч
Я бачу там спокій, шовками покритий
Й ніби знову падає сніг
Я бачила очі темні як ночі
Я бачила їх і топилась в пітьмі
В магічній пітьмі
..
гукають, рукою махнули , біжу
Уздріли мене як я їх розглядаю
Я лечу, я кочусь по травах духмяних
Маю ж скоренько прийти
Спинюся, ще річка, стрибок
Берег мій
До фіртки, до брами, в порозі миттю стою
На кухню стрілою влітаю
Мене чекає мій пиріг.
Пиріг і какао
-«Присядь, ну чого ж ти стоїш»
—Так просто смачніше, ви просто не знаєте
Я краще вийду на двір..
Під хатою маю я місце
Тут сонце мене не цілує, хіба що у праве плече
Сідаю на лавочку, тепла стіна
Сиджу і дивлюсь на гору вже знизу.
Я бачу прекрасне небо й літак
І хочу за ним у чарівне місце.
Дивлюся до верху й
здається в цю мить що прекрасний весь світ
І ніби сміється до мене пташка
Як багато всього я не знала тоді
..
Маленькі червоні сандалики
Сиджу і «мрію великі думки»
Як буду великою в цьому житті
І буду «тих поряд любити»
І як ми приїдем до них і не раз
І як з горою я говоритиму
...
Життя летить і не має в нім ліку
Немає в нім ліку щасливих хвилин
Але поки в серці буде щось жевріти
Разом з теплом тим безсмертні й «вони»♥
Коли читав нагадались мені мої емоції і відчуття від останніх декількох походів по Карпатам, особливо там, де Ви описуєте вид зверху на маленькі хатки Так тепло на серці стало
Гарно! Емоційно...Душевно!
Так тепло на серці стало 
