Є в ній таке щось ніжно-незбагненне,
Яке не просто кожному пізнать –
Душа вкраїнська, що керує нею,
Не вимагаючи для себе ні відзнак,
Ні похвали, ні нагород високих.
Не змінює її й тривожний час,
Хоча згубилось тихе слово «спокій»,
Відколи загорівся наш Донбас.
Так, вона жінка, справді, незвичайна,
Мадонни у ній серце і слуги,
В очах зірки, ясні і величаві,
І біль за тим, що гине навкруги.
Не розминулася душа її з війною,
Болить їй біль вдови і вояка,
Літа її не дружать з сивиною,
Й гроза російська зовсім не ляка.
28.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
