217* «не зрадь себе і серце те, що носиш»
Так, я не став під небом цим ні знаним, ні багатим.
Чинів високих не досяг; але й поля орати
Не став я тих, що сіють зло, і підлість, і безчестя –
Живу в гармонії душі зі світом, як із братом.
218* з уроків прозріння:
не в званнях, чинах і статках радості всі наші
Панове, нудьгою живемо у світі химернім, мінливім
Поважно-бундючні, пихаті, сановні, багатством чванливі,
Забувши про час, що минає, про смерть невблаганну – на фініш…
– Втішаймося днями у дружбі – і будьмо любов’ю щасливі!
219* (Г.) після-мова (до того, хто зрікся дружби взамін статків):
«не одежа робить нас людиною»
Аби пізнати суть людського духу,
Спочатку вбий в собі раба. Тож слухай:
Ні золото твоє, ні шовк одежі
Нутро осляче не прикриє й вуха.
220* про «волю» неба, і богів, і фатум долі
Ми завчене глупство повторюємо ніби мантру
Про долю, що нам пише Будда, чи Яхве, чи Рама.
Якщо ж придивитись до наших житейських днів-мандрів,
То доля – це сума дурниць, котрі творимо самі…
***
Дуже припало до душі:
"Живу в гармонії душі зі світом..."
"...і будьмо любов'ю щасливі."
"Доля - це сума дурниць,котрі творимо самі..."
Дякую,Касьяне.Удачі тобі!
саме так все бачу: а тому, що стільки у всіх нарікань на цю "долю" нещасну, на все можливе 0- та не отримане - а себе за все запитати? на себе у дзеркало подивитися?..
і дякую, пані Ганно, за увагу
Насолода знову читати Вас, пане Касьяне, перебирати золоті розсипи Ваших думок! 
