(сезон бікіні, втіх сезон…)
337* – а років за плечами!.. а кралі
солодкі, чарівні, прекрасні!
Ой дні-гульвіси! – нам
ще рано «на бочок» –
Жадання є і моць, та й серпень наш зоріє!
Ще спрагле літо-хіть роздягне жіночок –
Рукам-очам сто втіх, неспокій серцю й мріям!..
338* бентежиться-бажається у серпневій спразі…
А я все той – закоханий і смішний,
І життєлюб, і невиправний грішник!
Сідай-но ближче, любко, обніму
І пригорну, й… помацаю, хоч трішки!
339* коли ми вже одне – що всі печалі
про згасле літо і фатальність днів?!.
Так, вірю в небо, котре наді мною,
І ревно – в світ цей, а не в потойбічний,
Страхів не маю перед часом вічним –
Коли зливаюся у любощах з тобою!..
340* уроки сарказму: пригадай-но загадку дням моїм осіннім!
Ти й весна – манили цвітом, спрагою бруньок,
Так набухлих життєдайним і медовим соком!
Лиш шептав травневий вечір, підморгнувши оком:
«Коли жінка пахне лісом?» – Коли муж пеньок!..»
***
Пеньком назвався, але ж "ні"
Сказав Касьян своїй жоні!
