Вітаю, Тарасе! І низько вклоняюсь,
Тобі, на твоїй українській землі,
Живуть покоління, а долі немає,
І щастя немає, все більше - жалі...
Бо людям простим так невесело жити,
Хоч їх переконують - все на словах,
Що нам стало краще і треба радіти,
Та правди немає - розсипалась в прах.
Живе Україна! Багато змінилось,
За двісті із лишком перейдених літ.
За волю боролись, та люди втомились,
І ще не здійснили ми твій Заповіт.
Наш батьку Тарасе! Пробач нам ці миті,
Хвилини зневіри і розпач в душі.
Живе Україна і ми будем жити,
Нам сил додають твої вічні вірші!
В ці дні березневі тебе поминаєм,
Вогонь твого серця не вмер і не згас!
Кобзар, як і Біблію, щиро читаєм,
І віримо в те, настане наш час!