А що ж береже тебе і мене?
Якась невидима сила?
Ти знаєш, любов, вона не мине,
Як би я не просила.
І хочеш, не хочеш, а бачити треба,
Як живеться тобі.. і мені.
Ти знаєш, я часто дивлюся у небо,
І прошу:
"Не приходь до мене вві сні"
І нехай ситуація жваво
По мені проїдеться краном.
Не дивися на мене лукаво.
Я не стану твоїм тираном.
Я піду, не хвилюйся, піду.
Не нівеч ти питаннями душу.
Обов'язково потраплю в біду.
І тебе хвилюватися змушу.
Побачу, як сумно тобі.
Бо я знаю, що ти мене любиш.
Та ні, це не втіха мені.
Просто впевнитись,
що мене не забудеш.
Бо не здійснений вирок ти мій.
Вподобання тепер не змінити.
Загорну я тебе, як сувій.
І буду на тебе молитись.
Та я розумію: життя непросте.
І доведеться жити без тебе.
А сумління моє все росте:
Що ти до мене – із неба.
Гарно! 
