У джинсову куртку я душу сховала.
В навушниках пісня плаче про тебе.
Руки в кишенях...Не йшла, а блукала.
Й на дощ нахмаряло веснянеє небо.
В навушках плаче... Ти як там без мене?
Цілує тебе хто - мені не відомо.
Така вже терниста дорога від себе
В той день, де до щему мені все знайоме.
А дощ... Та іди вже! Хай змиє той пил!
Нехай схамене, нажене і потішить.
Бо в тих небесах, десь високо - до зір,
Зростають нові мої щирії вірші!