Життя іде. Без перевтілень.
Немає віри в душу вищу
Чи може злу...
Чи може ніжну
А може ще оту святу
Чи ще, хоч трошки, може грішну.
Життя іде. Кому та як.
Кому свята, кому облуда
Немає віри серед люду.
Чи кожен вірить...
Та не так
Не в щастя може ще в осуду.
Отак життя біжить. Так треба.
Та між народженням та сном
Так вию тремо ми ярмом,
Що вже спочити
Маю в радість
Та вже не вірю в тую святість.
Чи може грішний звідусіль.
Чи щось не так писав в чернетку
Не вивчив в час оту абетку
Чи десь просипав добру сіль
Чи не утримав гнів та біль
Коли ламали люд як гілку.
