Ходить заздрість стежкою нерівною,
Загляда в шпаринки до людей.
Видається подругою вірною,
Що вогонь, і воду - все пройде!
Надягає маску віри, святості,
Прокладає щирості містки,
Де відвертістю, де - вмілим натяком
Крадькома обшарить всі кутки.
І з твоїми болями таємними
Десь в куточку час свій підожде -
Мов павук, обіймами смертельними
У тугі тенета заплете.
І тоді не жди від неї жалості,
Не дивуйся, що не вгледів зла.
Бо й любов обернеться ненавистю,
Якщо заздрість поміж них пройшла.
2011
