Горів Майдан, а з ним душа моя палала,
А потім постріли і кров з усіх сторін.
Докупи площа лють і гідність об'єднала:
Усюди стогін, плач, бентежний дзвін...
Надалі: Іловайськ, Дебальцево, бій в ДАПі,
Піски́, Зеніт і Світлодарськ лишили слід.
Мов із воєнного кіно, на кожному етапі
Запам'ятався нами сонця чорний схід...
І знову ранок починаєм з автоматом,
Бо обрій у диму і гримає пальба.
Лаштуємось до бою разом із комбатом,
Пора вже в путь! Чекає нас тяжка доба!
Все як завжди́: ідемо в бойовій колоні,
В дорозі пил, рої́ кусючих комарів,
Та двигунів міцних гудіння монотонні,
Зігріють душу наче добрих пара слів.
Закрию очі – бачу я свою родину,
Відкрию їх – бліндажна темрява гнітить.
Здається, що війна ця буде без упину,
І не припинеться ніколи – ні на мить.
Змінився світ і я його інакшим бачу,
Бо на війні кудись подівся весь мій страх.
Але не думайте – і я, буває, плачу,
Гублю як побратимів у тяжких боях.
Оригінал.
Горел Майдан, а с ним моя душа горела,
А после выстрелы, и кровь со всех сторон,
Жестокости людской, там не было предела
И всюду слышался, то плачь, то стон.
А после Иловайск, ДАП, Дебальцево, и Пески
А дальше Зенит и Светлодарск,
И жизнь как в фильмах - лишь военные нарезки,
Остались в памяти, у нас.
И снова утро начиная с автоматом,
На горизонте, снова дым, стрельба,
И мы построившись стоим перед комбатом,
И снова выход, нам уже пора.
Всё как обычно, боевой колонной,
Дороги пыльные, и рой из комаров,
И этот шум моторов монотонный,
Мне греет душу, словно пара добрых слов.
Закрыв глаза, я вспоминаю близких,
Открыв глаза, я снова в блиндаже,
И кажется порой, что нет гражданки,
И что война, не кончится уже.
И мир давно мне видеться иначе,
Воспитанный войной, любой утратил страх,
Но вы не думайте, и я, порою плачу,
Вновь потеряв товарищей в боях.
Автор Олег Федотов
ID:
834330
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.05.2019 13:12:22
© дата внесення змiн: 03.05.2019 14:32:55
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|