Торкнися тіла м'ягкого - не пожалієш
Своїх ти сил, як воду ти віллєш
На шкіру синьої ночі, що прилітає
Вороняним крилом, те ліжко застеляє
Вінцем твого зітхання, ніжного як
Тої весни, кінчається яка як
Та зима, що снігом дише,
Йде позаду - на тілі лише
Залишається тепло, що не
Пішло з зимою разом, що не
Відходить ні на мить від тебе -
Бажаю я і як для себе
Тепла... На тому тілі, і дотик
Губ такий легенький, гостріший кортик
Не проб'є мого бажаннь наскрізь сильно,
А ти лежи - і дихай вільно.